Рецепты бисквита

Історія бісквіта

Саме слово «бісквіт» (фр. biscuit) походить від італ. biscotto, що означає «випечений двічі». Бісквіт також ще називають «кондитерським хлібом» завдяки тому, що він за ступенем своєї популярності і великій кількості варіантів займає лідируюче місце серед інших кондитерських виробів.

Цікаво, що у різних країних під словом «бісквіт» розуміють зовсім різні вироби. Звичне нам бісквітне тісто або бісквітний торт у англомовних країнах називають «sponge cake». Сам же термін «бісквіт» у англійців має більш широке значення. Його приміняють до різних видів випічки на основі борошна. У Сполучених Штатах бісквітом називають маленький, м’який, квасний хліб, який схожий на булочку. На півдні США є регіональний термін «beaten biscuit», що означає виріб, який за своєю суттю більш схожий на британьске розуміння цього терміну.

А ось у Великобританії та її колишніх колоніях бісквіт представляє собою маленьку і обов’язково тверду, часто солодку випічку, яку б назвали печивом або крекером у Сполучених Штатах та булочкою або печивом у Канаді. Британські бісквіти можуть бути як несолодкими, так і солодкими.

Першими письмовими згадками про бісквіт можна знайти у судових журналах англійських моряків. Збираючись у далеке плавання, вони вибирали такий провіант, який би міг довго зберігатися і не втрачати своїх поживних та смакових якостей. Саме тому вони наповнювали трюми «корабельними бісквітами» або, як їх ще називали, «морськими сухарями».

Англійська королева Вікторія ввела моду щоденне споживання найсвіжіших бісквітів з прошарками з джему. До речі, з тих пір подібні бісквіти так і називаються «вікторіанськими». А коли в Англії з’явилася мода на «полуденний чай», бісквіти увійшли у щоденний раціон багатьох англійських сімей та розповсюдилися згодом по всьому світу.