Плов. Рецепты

Історія плову

Точно сказати, звідки до нас прийшов плов неможливо. На мові хінді воно звучить як «pulau», на азерб. — «plov», на узб. — «палов», а на болг. — «пілаф».

Плов є дуже старовинною стравою. Навряд чи його походження може бути колись достовірно встановлено. Можливо, плов з’явився у 2-3 столітті в Індії або на Близькому Сході. Поява плову може бути пов’язана з початком ообробітку рису. І хоча рис культивувався в Китаї ще раніше, однак принципи приготування рису в китайській і японській кухні дозволяють зробити висновок, що ця страва не була запозичена звідти.

Імовірно, овочевий плов стали готувати в Індії, де здавна існують схожі рисові, але вегетаріанські страви. А ось перси почали додавати в нього м’ясо. Швидше за все, що назва «плов» має перські коріння і про нього навіть згадується в розповідях про Олександра Македонського. Саме на Сході плов став дуже популярним і поширився і в інші країни, набуваючи свої національні особливості.

На користь цього, до речі, може говорити повсюдно збережена традиція підфарбовувати плов шафраном або куркумою. Відомості про плов, як про святкову страву, збереглися в письмових джерелах IX-X століть. Наприклад, згадки про плов (під назвою «пілав») містяться в пам’ятнику середньовічної арабської літератури «Тисяча і одна ніч». Найромантичніша легенда про появу плову свідчить, що придумав його вчений Ібн Сін. Цією страою він намагався вилікувати вмираючого від любові сина правителя Бухари. Назвав він цю страву «палов ош» і складається вона з початкових літер всіх продуктів, які входять до складу плову.

У Західній Європі плов, або точніше, відомості про страву, з’явилися наприкінці 17 століття. Враження про страву до Франції привезли посланники королівського двору, що повернулися з Туреччини. Посли залишилися в захопленні від страви, проте не мали справжнього рецепта. Вони описали смак і складові плову королівським кухарям, але ті не змогли відтворити страву, не знаючи правильної методики приготування. Використовуючи типові прийоми французької кухні (відварювання, а потім обсмажування м’яса в вершковому маслі, відварювання рису в молоці і змішування його з жовтками), королівські кухарі приготували ставу, яка нагадувала кашу з м’ясом і соусом, що отримала назву міротон. Це страва була забута в Західній Європі тільки в XIX столітті, коли справжній рецепт плова був завезений французькими інженерами, які будували Суецький канал.

В сучасності плов став однією з найбільш популярних страв на Близькому і Середньому Сході, Середній Азії, частково в Закавказзі. Плов поширився через Туреччину в Східну Європу, на Балкани, де також придбав національні особливості. Загалом, як кажуть узбеки, якщо доведеться померти, то хай це буде від плову.