сир

Для мене це не рецепт. Це солодкі спогади про бабусині руки, які завжди пахли медом і молоком. Це блискуча частинка пазлу про дитинство, в якому було багато світла, тепла, промінців та щасливого сміху. Це смішні «пухирці», які залишались на поверхні вареників, що готувалися на каструлі за водою, міцно обтягнутою марлею.
Вареники на пару в мене не виходять такими, як у бабусі. Її були й пишніше, і солодше, і м’якше. Але це добре – кожного разу, як чаклую над цією стравою, завжди згадую ті густі літні дні, коли гостювала у селі, коли кожен ранок був наповнений ароматами бабусиної кухні, коли поряд жили любов, впевненість, віра.

  • Кухня: Украинская кухня